Перекриття, його види та монтаж.
Перекриття - горизонтальна конструкція яка несе навантаження, та розділяє два поверхи по висоті. Перекриття виступає в якості протипожежної перешкоди, і класифікується по ступеню вогнестійкості та межами поширення вогню ДБН В.1.1-7-2002
Умовно перекриття розділяють:
Цокольні (підвальні) - конструкція, що розділяє між собою цокольний та перший поверхи.
Міжповерхові - конструкція, розташована між двома поверхами.
Мансардні - відокремлює поверх від мансардного приміщення.
Горищні - відокремлює поверх від горища.
Види перекриття за конструктивними особливостями
збірні;
великопанельні на кімнату;
панельні;
балкові із залізобетонних, металевих, дерев'яних балок;
монолітні залізобетонні;
збірно-монолітні;
кесонні;
шатрові;
цегляні арочні склепіння;
перекриття-оболонки;
Склепінні перекриття найчастіше зустрічаються в старих кам'яних будинках, церквах та монументальних спорудах.
Дерев'яні перекриття
Встановлення балок (лаги).
Балкові або дерев'яні перекриття часто використовуються при будівництві дерев'яних або традиційних приватних будинків. При цьому балки перекриття виконують з листяних або хвойних порід деревини.
Основою дерев'яного перекриття служать балки з суцільні або клеєна деревина з наступними розмірами:
- висотою 150-300 мм;
- шириною 100-250 мм,
Зрізають кінці під кутом - 60-80о, та обертають рубероїдом і укладають в ніші глибиною від 150 мм, залишаючи проміжок в 30-50 мм між стіною і балкою. Залишений простір заповнюють мінеральною ватою. Перед встановленням балки обробляють антисептиком і антипіренами. Балки встановлюють на несучі стіни з кроком 600 -1 500 мм один від одного.
При монтажі, балки встановлюють, починаючи з крайніх, попередньо відступивши ві стіни мін. 50 мм. Після встановлення балок на місця в апзи стін, проводять нівелювання, перевіряючи чи лежать вони в одній горизонтальній площині. Для вирівнювання зазвичай застосовують просмолені дошки необхідної товщини, які підкладають та підклинюють в пазах стіни де встановлені балки.
Для створення додаткової жорсткості майбутнього перекриття, балки фіксують до стіни за допомогою спеціальних сталевих анкерів, цвяхів і сталевих пластин. В дерев'яних будинках кріплення балок відбувається за допомогою спеціальних з'єднувальних скоб.
Після підготовки основи перекриття, можна переходити до його покриття.
Монтаж дерев'яних перекриттів
Для настилу для дерев'яних перекриттів використовують стругані дошки (товщиною 25-45 мм), ОSB-панелі або товста фанера. Монтаж настилу проводять поетапно, спочатку на балки прилаштовують черепні бруски з перетином 50х50 мм на які настилають чорнову підлогу. Поверх чорнової підлоги стелять послідовно шари паро і теплоізоляції, а вже після чистову підлогу. Такий метод використовують коли монтують цокольне перекриття.
Монтаж міжповерхового перекриття відбувається дещо інакше. Між основними балками в рівні нижнього поясу кріплять черепні бруски, до яких знизу прикріплюють шар пароізоляції "Jutafol 96 Silver N", а потім матеріал стелі для нижнього поверху. Між основними балками по черепних брусках укладається шумо і теплоізоляційний матеріал (мінеральна вата StropRock). До верхнього пояса основних балок, кріпиться шар гідроізоляції "Jutafol 96 Silver D", а поверх нього стругані дошки (товщиною 25-45 мм), плити OSB або товстої фанери (товщ. 20 мм). Коли відстань між балками більше 600 мм, то перш ніж укладати дошки або плити, перпендикулярно балках спочатку кладуть лаги, з кроком 450 - 600 мм. По чорновій підлозі влаштовують чистову підлогу. В санвузлах чи інших приміщеннях з підвищеним рівнем вологості, по чорновій підлозі монтують плоский азбестоцементний лист, і по ньому встановлюють керамічну плитку на клейовому розчині.
Монтаж мансардних і горищних перекриттів приблизно такий же, як і монтаж міжповерхових перекриттів. У всіх трьох випадках товщина балки повинна бути не менше 1/24 довжини самої балки.
Переваги дерев'яного перекриття:
- невелика вага (зменшує статичне навантаження на грунти);
- простота і швидкість монтажу;
- порівняно невелика вартість дерев'яного перекриття;
Мінуси дерев'яного перекриття:
- низький показник ступеню вогнестійкості та межі поширення вогню;
- найменший термін експлуатації до гарантійного та поточних ремонтів;
- лінійне розширення природніх матеріалів найбільше (хиткість, скрипіння, розщільнення);
- деревяні елементи конструкції перекриття потребують циркуляції повітря (вентиляції);
рекомендації
Робіть дерев'яні перекриття там, де це необхідно, а не там, де Вам хочеться.
Всі дерев'яні елементи перекриття повинні розташовуватися від димових вентиляційних каналів на відстані мінімум 250 мм.
Всі дерев'яні елементи перекриття необхідно обробити вогне і біозахисними засобами.
Балки в місцях зіткнення з цеглою або бетоном необхідно обробити захисними матеріалами і обернути руберойдом.
Не робіть відстань між балками більше 1000 мм.
Не перевищуйте довжину прольоту між опиранням балки більш ніж 6 м.
Залізобетонні перекриття.
Залізобетонні перекриття можна розділити на монолітні та збірні залізобетонні плити. Монолітні залізобетонні перекриття складаються з арматурного каркасу заповненого та утрамбованого бетонним розчином певної марки М 250 - М 350.
Армування перекриття
Армування міжповерхового перекриття починається з розкладки арматурних стержнів певного діаметру з певним кроком, заповнюючи проліт перекриття. Арматурні стержні розташовують вздовж та в поперек прольоту перекриття (рідше по діагоналі під кутом) та з'єднують між собою в'язальним дротом.
Арматурний каркас встановлюється у двох зонах перекриття. Нижня зона арматурного каркасу має вигляд арматурної сітки з кроком 150 - 200 мм і лежить на 30 мм вище опалубки, це прошарок захисного шару арматури. Верхня зона арматурного каркасу розташовується на 30 мм нижче верхнього шару перекриття, може і нижче (по розрахунку). Верхньою зоною армуються центральні несучі стіни з відступом 1/4 або 1/3 прольоту перекриття від осі стіни, для забезпечення надійності перекриття в місцях розрахунково максимального прогину.
Заливання та утрамбування бетону.
Заливка перекриття бетонним розчином проводиться згідно з проектною документацією, товщина плити розраховується виходячи з величини прольоту у співвідношенні 1:30. (ширину прольоту 6 м, товщина перекриття буде - 200 мм).
Товщину перекриття фіксують на бокових стінках опалубки, відмірявши від низу опалубки догори необхідні 200 мм, після чого за допомогою водяного рівня роблять розмітку по периметру.
Визначившись з товщиною і зробивши потрібну розмітку, можна приступати до бетонування. Заливка монолітного перекриття робиться за один підхід. Якщо за один раз забетонувати не виходить, тоді робиться розрив по осях стін з заливкою на слідуючий день.В місці розриву укладається металева сітка з дроту діаметром 2-3 мм з осередком 10х20 або 20х20 мм.
Укладання бетону супроводжується вібруванням для видалення з бетонного розчину повітряних прошарків, щоб бетон заповнив всі порожнечі і ліг максимально щільно. Від цього буде залежати якість перекриття.
Залите перекриття залишаємо на 28 діб до повного застигання поки бетон отримає необхідну міцність згідно технологічних вимог.
Плюси монолітного залізобетонного перекриття:
- можливість виготовити перекриття різних форм і розмірів;
- монолітні перекриття мають високу несучу здатність;
- монолітне перекриття є суцільним і забезпечує експлуатований поверх та приміщення від протікань;
- в монолітному перекриття можна заховати монолітні балки;
Мінуси монолітного залізобетонного перекриття:
- трудомісткість процесу;
- технологічна витримка бетону 28 днів (збільшує терміни будівництва);
- вимагає наявність опалубки;
- значна вага перекриття розприділяється на стіни та фундамент, та в кінцевому результаті на грунт;